Дефіле «Легенда про Пігмаліона»

Захотілося на свято 8 березня зробити подарунок для жінок.



Пригадалася давня легенда.

Одного разу Пігмаліону вдалося вирізати з дорогоцінної слонової кістки статую молодої жінки дивовижної краси. Чим частіше милувався Пігмаліон своїм творінням, тим більше знаходив у ньому достоїнств. Йому стало здаватися, що жодна зі смертних жінок не перевершує його статую красою і благородством. На самоті - вдень у променях Геліоса, вночі при світлі лампад - захоплювався юний цар статуєю, шепотів їй ніжні слова, обдаровував квітами і коштовностями, як це роблять закохані. Він назвав її Галатеєю, одягнув її в пурпур і посадив поруч із собою на трон.



Під час свята Афродіти, що відзначався усіма острів′янами, Пігмаліон в заміському святилищі богині приніс їй жертви з благанням:

- О, якби у мене була дружина, схожа на моє творіння.

Багато жарких молитов почула богиня в свій день, але зійшла до одного Пігмаліона, бо знала, що немає на всьому Кіпрі людини, яка любила так палко і щиро. І тричі спалахнув у вівтарі жертовний вогонь на знак того, що Афродіта почула Пігмаліона і почула його благання.



Промені лягли на обличчя зі слонової кістки, і Пігмаліону здалося, що воно трохи порожевіло. Схопивши свою подругу за кисть руки, він відчув, що кістка поступається тиску пальців, побачив, що шкіра на обличчі стає білішою і на щоках проступає рум′янець. Груди розширилася, наповнившись повітрям. І Пігмаліон почув спокійне і рівне дихання сплячої. Ось підвелися повіки, і очі блиснули тією сліпучою блакиттю, якою блищить море, що омиває острів Афродіти.



Величезні натовпи стікалися на площу перед палацом, щасливий Пігмаліон вже не боявся заздрісних поглядів і пересудів. Він вивів новонароджену, і, побачивши її красу, люди впали на коліна і гучно піднесли хвалу володарці Афродіті, що дарує любов всьому, що живе, і що може оживляти камінь і кістку в ім′я любові і для любові.

Кохайте і будьте коханими! А у нас от що вийшло! Дивіться.