Що таке Мотанка

Ще за часів язичницьких богів, які панували на прадавній Україні понад 5 тис. років тому, виготовляли обереги-мотанки. Це були не лише ляльки, оберегами могли бути символічні тварини, наприклад коза, яка попри свій гонористий характер приносила щастя у оселю та багатство. Головною особливістю найдревніших мотанок була відсутність обличчя та зашитих кінцівок. Деякі з легенд, що дійшли до нас із сивої давнини, свідчать про цілющі та магічні властивості таких ляльок. Так, наприклад, хвора дитина могла віддати весь негатив через незв’язані ручки ляльки, бавлячись із нею. Таку мотанку обрядово спалювали після одужання.



Усі ляльки, які виконуються з метою оберегу носять на обличчі хрест, що не дозволяє підселятися лихому і символізує прихильність Ярила. На свята дарували особливих ляльок, в яких майстрині вкладали не лише сушені трави, а й зерна чи золото. Вони займали лише відведені місця подалі від людського ока і передавалися з покоління в покоління для прививання малечі традицій і мудрості пращурів, оберегу їх осель.



Усі сучасні ляльки-мотанки мають лише три коріння: баба-господиня, наречена та немовля:

1. Наречена мала довгі коси, віночок із стрічок та сушених трав лише обраних кольорів, тому що кожен з них символізував статус та характер дівчини.

2. Немовля, як правило клалося до люльки поруч із дитиною та обороняло від лихого ока та слова, щасливу долю.

3. Бабка-господиня обов’язково виконувалася із старих речей, соломи або сушених трав, носила хустку. Чим багатша в неї хустка, тим багатший в господарів двір.

З часом ляльки змінювалися, згодом зявилися плетені речі, буси та навіть бісер, проте деякі правила залишилися незмінними, наприклад, ляльку не повинен торкатися метал (різати на ляльці чи шити не можна), обрядові чи святкові ляльки мали на одязі певні орнаменти, трави, весь одяг мусить мати торочку і не зашиті кінці.