Традиційні дукачі

Дукач (інша назва: личман, ягнус) – в якості жіночої прикраси, вважається традиційною деталлю українського жіночого строю. Ця жіноча прикраса має вигляд великої медалеподобной монети, оздобленої металевим бантом, що прикрашений камінцями.

Центральним елементом в дукачі слугували австрійські дукати зі зображенням Марії Терезії, російські рублі, а також місцеві малоросійські монети з різноманітними зображеннями.

Від назви монет ці коралі і отримали назву - дукач.



Дукач вважався традиційним дарунком хрещеного батька своїй похресниці на перший день народження. Дівчина зберігала його ціле життя і вдягала, зазвичай, на свята.

Дукачі здебільшого носили на Лівобережній Україні: на Чернігівщині, Полтавщині та на Слобожанщині.

В східних областях на дукачі також нанизували великий металевий бант, що був прикрашений емаллю або камінням. На Лівобережжі поміж коралями нанизувалися срібні намистини (рифи, пугвиці). В композиції з ланцюжком та хрестиком рифи візуально врівноважували масивні металеві дукачі. У західних землях срібні монети іноді замінювали однією чи кількома іконками або хрестиками.



Особливо модною ця прикраса була у часи Російської Імперії. При тому, традиція носити намисто з дукатів чи коралі з одним медалеподобним дукачем не виключали одина одну.