Скульптурна мініатюра. Англійський лучник. Сторічна війна

Скульптурна мініатюра з олов′яного сплаву. Чорнена з лаковим покриттям

Лук — це один із найдавніших видів зброї метального типу, що відомий з доби мезоліту, призначений для стрільби стрілами. Стрільба відбувається за рахунок м′язової сили стрільця, яку лук накопичує як потенціальну енергію зігнутої дуги і потім, розпрямляючись, швидко перетворює в імпульс стріли.

Техніка стрільби з лука полягає в:

Установці стріли на дугу й упорі на тятиву,
Натягуванні тятиви однієї рукою при утриманні дуги лука та підтримки стріли іншою рукою,
Прицілюванні і звільненні тятиви.
Дальність польоту стріли залежить від конструкції лука, сили натягу тятиви і погоди; в середньому становить до 250 метрів для небойових стріл.

Частини лука.
1 — рукоятка. 2 — плечі. 3 — тятива
З часом лук еволюціонував в арбалет (близько IV ст. до н. е.), для стрільби з якого вже не було потрібно особливого уміння і сили. У пізнє середньовіччя він був витіснений вогнепальною зброєю, хоча тривалий час вони використовувалися одночасно.