Бісероплетіння

Бісероплетіння - загальна назва для ряду хендмейд-технік, основним матеріалом для яких є бісер.
Цей вид рукоділля - один з найпопулярніших та демократичних: для того, щоб його освоїти, не потрібно володіти особливими художніми навиками. Разом з тим, бісероплетіння вимагає уважності та послідовності в діях, воно навряд чи припаде до душі людям, які не терплять монотонної роботи. Техніку можна віднести до числа «медитативних» видів хендмейд - вона дозволяє відволіктися та «розвантажити» розум.

Працюючи з бісером, можна починати з простих схем, які здолають навіть діти, і поступово збільшувати складність плетіння.
Існує чимало ознак, за якими систематизують різновиди бісерного плетіння. Серед іншого, їх можна класифікувати за формою:
• ланцюжки - найпростіше плетіння хрестиком;
• джгути - бувають суцільними або ажурними, мозаїчними, спіральними, витими, квадратними або тригранними. Існує безліч схем та видів плетіння, які визначають форму та фактуру бісерних джгутів;
• бісерне полотно - може бути суцільним і ажурним. Виділяють такі техніки, як бісерне ткання, гобеленові плетіння, плетіння на верстаті, плетіння сіткою, «ялинкою» (ндебеле або Шеврон плетіння), монастирське та слов′янське плетіння, плетіння простою та повітряною мозаїкою (цегляне плетіння). Вироби з ажурного бісерного полотна виграють за рахунок фактури; із суцільного - за рахунок візерунків та орнаментів.
• квіти з бісеру - їх також створюють за допомогою різних технологій: плетіння на дроті, голчастого, петельного та дугового (французького) плетіння. Останнє вважається одним з найбільш популярних - з його допомогою можна створювати ажурні та легені вироби.
• фулерени - об′ємні фігури з бісеру, іграшки, намистини, кулі.
Найчастіше з бісеру плетуть прикраси: намиста, браслети, сережки, пояси, декоративні коміри та жабо. Також бісерні деталі можуть бути елементами декору одягу або інтер′єру.



Історія

Бісероплетіння - один з найдавніших видів рукоділля і воно дуже поширено у всьому світі.
Різні техніки плетіння з бісеру або схожих на нього матеріалів притаманні багатьом ентіческім культурам - до прикладу, племенам Африки та корінним американцям, народностям Крайньої півночі та українським гуцулам.
Перші скляні намистини, які віддалено нагадували сучасний бісер, з′явилися в стародавньому Єгипті - з них плели браслети, намиста, сітки для прикраси суконь. З розвитком скляного виробництва намистини зменшувалися, в кінці кінців, набуваючи звичного нам формату дрібного бісеру. Однак, ще довгий час матеріал відносили до числа предметів розкоші - втім, скло само по собі вважалося дорогим.
Пізніше центром скляного виробництва стало італійське місто Мурано, яке знаходиться недалеко від Венеції - саме там удосконалювалися технології виготовлення бісеру.
У 19 столітті було винайдено машинний спосіб виготовлення бісеру - завдяки цьому матеріал впав в ціні і став загальнодоступним. Вочевидь, саме тоді бісер замінив традиційні матеріали в етнічних техніках плетіння і «упровадився» в народні промисли.
Серед іншого, вироби та декор з бісеру були затребувані на рубежі 19 і 20 століть - у часи розквіту стилю «модерн» (арт-нуво або югенстіля). Пізніше в модній індустрії бісерне плетіння ставало актуальним на хвилі популярності етнічних стилів - в «хіппанськіх» 60-х та пізніше, в 2000-х.



Навчання

Бісероплетіння можна освоїти самостійно - за допомогою схем та інструкцій, яких чимало в Інтернеті. Там же без праці вдасться знайти ілюстровані та відео майстер-класи, які допоможуть розібратися з основними тонкощами та нюансами складних схем та технологій.
Популярність техніки не обійшла стороною і книжкову індустрію - асортимент видань, присвячених різновидам бісерного плетіння досить широкий. В більшості своїй книги-самовчителі добре ілюстровані, містять докладні інструкції.
Але, само собою, найкращий спосіб навчання - живий майстер-клас, курси або уроки у досвідченого майстра, особливо якщо ви вже розібралися з азами і збираєтеся перейти на новий рівень володіння технікою.



Витрати та дохід


Для бісероплетіння необхідний мінімум матеріалів - власне, сам бісер, тонка голка з вузьким вушком, нитка, волосінь, рідше - дріт (в залежності від виду плетіння). Особливе обладнання потрібно тільки для плетіння на верстаті. Крім того, для виготовлення бісерних прикрас може знадобитися додаткова фурнітура: застібки та подовжувачі для намист та браслетів, швензи для сережок. Також бісер можна комбінувати з іншими матеріалами: стрічками, хутром, тканиною, натуральним каменем та перлинами.
Витрати на бісероплетіння можна звести до мінімуму - по суті, все залежить від якості та вартості самого бісеру. Вчитися можна на дешевому китайському бісері (ціна - від 5 гривень за комплект).
Початківцям буде достатньо суми до 100 гривень для того, щоб спробувати себе в техніці: цього з лишком вистачить на декілька комплектів бісеру різних кольорів, нитки та голки. До речі, перевага бісероплетіння в тому, що навіть у випадку браку можна переробити виріб, не втрачаючи при цьому матеріал.
Дорогий та якісний бісер зазвичай продають на вагу, його вартість - від 2 гривень за грам. Серед майстринь особливо популярний чеський бісер. Його асортимент досить широкий - він може бути круглим або гранчастим, матовим або блискучим, різних розмірів.
Якісні вироби з бісеру оцінюють досить високо, тому що техніка є трудомісткою. Наприклад, вартість традиційних гуцульських герданів - від 60 до 500 гривень; ціна намист-джгутів може перевищувати 1000 гривень. Крім того, бісерні прикраси користуються стабільним попитом, їх популярність майже не залежить від тенденцій в моді.
Однак тим, хто хоче заробити на бісероплетінні, варто враховувати, що конкуренція в цьому сегменті хендмейд дуже висока. Відповідно, для того, щоб забезпечити собі постійні продажі, необхідно знайти свою нішу і свого покупця, до того ж вироби повинні бути не тільки якісними, але і оригінальними.