ua
 
Українська
 
uah
грн

Цікаві факти з історії в′язання

17.03.2013
0
#Wiki

Ніхто достеменно не знає, коли виникло в′язання. Але, ймовірно, першою в′язальницею все-таки була Пенелопа, котра розпускала за ніч те, що встигла зв′язати за день. Найбільш ранні зразки в′язаних шкарпеток були знайдені в Єгипті. Шкарпетки багато прикрашені не тільки простими, а й складними візерунками, вив′язані за принципом килимових бордюрів.

Найвизначнішими в′язаними речами Середньовіччя є дві подушки, знайдені в іспанських гробницях. Вони суцільно вкриті двобарвними складними візерунками, в яких домінують арабські мотиви. Надзвичайна щільність в′язання цих подушок – на 2,5 см припадає 20 лицьових петель. Подібні речі тієї ж епохи є і в Швейцарії. Це чудово зв′язані мішечки для зберігання реліквій і літургійні рукавички.

Панталони і спідниця як шедеври в′язання.
У музеї Дрездена зберігаються чудово зв′язані панталони середини XVI століття. Короткі панталони зв′язані з розрізами, крізь які виднілася нижня білизна. Сама річ прикрашена візерунками з виворітних і лицьових петель, ажурними візерунками. Відповідно існуючій на той час моді, гульфик панталонів прикрашений платочним в′язанням, ряди якого чергуються з рядами візерунка в стилі «мох».

У Лондонському музеї зберігається в′язана шовкова блуза короля Карла I (XVII століття), що була на ньому в день страти. Вона зв′язана з виворітніх петель дамаським візерунком. В ту ж епоху вже в′язали одяг з додаванням металізованих ниток, імітуючи жакардову тканину.

Самим неповторним зразком в′язання є голландська спідниця, що зберігається в тому ж Лондонському музеї. Вона зв′язана з білої шерсті дамаським в′язанням. Окружність спідниці – 3,2 м, довжина – 0,8 м. Вся її поверхня повністю покрита візерунками з птахів і тварин. Кого там тільки немає! Півні, гуси, собаки, корови, кабани, носороги, крокодили та інші представники тваринного світу. Причому по всій поверхні спідниці немає жодного повторюваного мотиву. Фактично по ній можна вивчати зоологію.

Іспити на майстра в′язання.
Аж до XVIII століття в Європі існували гільдії майстрів в′язання. Їх членами були виключно чоловіки. Досягти звання майстра було надзвичайно важко, передував цьому довгий процес навчання. Спочатку треба було пропрацювати три роки учнем, потім три роки – підмайстром. Після шести років навчання слідував важкий іспит.

Майбутній майстер протягом 13 тижнів повинен був виготовити валяну вовняну шапку, пару прикрашених вишивкою рукавичок або панчіх, жилет або сорочку. Але найскладнішим було виготовлення в′язаного килима розміром 1,5 х 1,83 м, на якому повинні були бути зображені тварини, орнаменти з листя та квіти. Такі килими не стелилися на підлогу, а використовувалися або як скатертини, або як настінні гобелени.

Додати коментар
Будь ласка Увійдіть в систему, щоб продовжити...
Вверх ↑
Завантаження...