Лялька-мотанка Вишенька (обрядова, на весілля, на заміжжя)

Вишня у цвіті, як красуня наречена, а стиглі ягоди, як «пекучі очі та соковиті губи» — чудово кисло-солодкі, червоно-чорні, принадні та неповторні.

Створення жіночих ляльок – це частина особистого сакрального дійства, пов′язаного з обрядами на довге і щасливе життя. Це енергетично сильні ляльки з глибокими сенсами та смислами. Ляльки супроводжували кожну людину від народження до смерті, робилися на всі випадки життя. До весілля робили ляльок, щоб знайти нареченого та скоріше вийти заміж.

Коли в сім′ї дівчинка досягала віку «на виданні», то бабуся з мамою та самою донькою робили ляльку Вишенька. Зазвичай це ошатна лялечка в яскравому одязі і червоному вишнями на голові. У кожній вишеньки закладені обережні трави. Таку лялечку ставили на весіллі на столі у нареченої і слугувала вона оберегом від всього лихого. Тому така лялечка могла бути вбраною навіть краще за наречену.

Вишневе деревце, вишневий сад користуються в нашого народу любов’ю і великою шаною. Найкращі слова присвячені цьому дереву. Вишня – це одне із тотемних дерев для українців. «Садок вишневий біля хати» – обов′язковий атрибут української ідентичності. За традиціями деяких областей України, коли дівчина виходила заміж, батько садив вишневий сад.

Для праукраїнців вишня — світове дерево життя, «божественне дерево», присвячене Сварогу. Білий колір її цвіту асоціювався із святістю, бо «світ» — це «свят».

Коли цвіте вишня найкращий час, щоб для створення такої мотанки Вишеньки. Таку лялечку добре подарувати жінці чи дівчині, яка не має пари. Якщо для не заміжньої дівчини мотанка Вишенька - це образ жінки, яка готується вийти заміж, то для заміжніх жінок – повернення до стану нареченої, відновлення почуттів, оновлення сімейних стосунків. Лялька наділяє господиню яскравістю, «смачністю», додаючи і цукру, і кислинки в ′прісне′ життя.

На підставці.