Срібний кулон ручної роботи Сварга

Срібний кулон ручної роботи Сварга - солярний символ, прикраса, згардовий хрест, елемент до намиста.

Хто бував у Софії Київській не міг не звернути увагу на фриз вівтаря прямо під ногами Оранти, оздоблений дев′ятнадцятьма мозаїчними хрестами різної форми. Найбільший інтерес серед них викликають вісім класичних свастик чи поцерковному «гамадіонів». Допитливим гостям екскурсоводи пояснюють, що знак «гамадіон» складається з чотирьох грецьких літер «г» (гамма). Як третя літера алфавіту гамма має й відповідне числове значення — три. Отже, свастика на фризі символізує 12 святих апостолів. Проте центральний фриз собору прикрашає інше мозаїчне панно з десятипроменевих свастик, але на цей раз овальних. На них практично ніхто не звертає увагу, хоча в обох випадках перед нами один і той же символ. Споконвіку на Україні його називають сварга. В Західних регіонах його також знають як свастя, чи щастя. 

Сварга є головним графічним символом-оберегом арійських (індоєвропейських) народів, їх «візитною карткою». Вона народилася з протосвастичних меандрів кроманьйонської Борії. 

Найбільше на нашій землі любили цей символ трипільці. Вони протягом двох тисяч років поспіль прикрашали свій ритуальний посуд найрізноманітнішими композиціями. Окремі з них наочно демонструють суть фізичного явища, наприклад, смерчу, технічного рішення — дворядного підшипника або ж принцип зчеплення шестерень, що обертаються в протилежні сторони. Отже, що жага творчості і потяг до прекрасного були властиві нашим далеким пращурам так само, як і сучасним людям. Найпопулярнішими в них були чотири, шести і восьмипроменеві сварги.Це найпоширеніший символ на Трипільській кераміці: «Найбільшою цивілізацією Східної Європи, в рамках якої відбувається виділення свастики в окремий символ, є неолітична культура Трипілля-Кукутені (VI—III тис. до н. е.)» — пише Роман Багдасаров у фундаментальному дослідженні «Свастика: священний символ», 2001, розділ 3.

За слов′янською міфологією Сварог бог вогню, прабог усіх богів, владика світу. Його знамено — хрест-сварга, тобто сонячний диск, від якого відходять в чотири сторони світу рівнобічні промені. Сонечко, як ми знаємо, завжди обертається. Тому на санскриті «су» означає сонячного птаха, а «астика» — видимий рух Сонця навколо Землі. В давнину вважали, що при обертанні сонця його промені відхиляються вправо чи вліво. При цьому фіксуються два сонцестояння — літнє та зимове, а також дві свастики правостороння, що обертається за ходом годинникової стрілки до дня Івана Купала (дня літнього сонцестояння), і лівостороння, що після цього обертається в протилежному напрямку до найкоротшого дня року.

Правостороння свастика символізує перемогу світлих сил над темними, а лівостороння, навпаки, темних над світлими.

З тих далеких часів символ сварги-свастики як щось дуже важливе передавався від однієї археологічної культури до іншої, аж поки не дійшов до нашого часу. В XIX столітті на Україні ним прикрашали все: весільні короваї , гуцульські скрині , вишиванки і, звичайно, писанки . На останніх ми бачимо традиційний індоєвропейський сюжет: зміїночі ввечері ковтають сонцедень, щоб наступного ранку випустити його на волю.

Хай Сонце — прабог всіх релігій,
Золотопере й життєсійне
Благословить мій дім крилатий.
Накреслю взір його неземний,
Святий арійський знак таємний,
Накреслю Свастику на хаті
І буду спати вже спокійно.

(Богдан-Ігор Антонич, «Молитва», 1936 рік).

Срібло, лиття, гравірування, тонування. 35х30 мм, вага близьно 6 г