Свистулька Вареник малий

Свистулька Вареник малий - керамічний свищик з червоної глини, 2 ноти.

Розвиваюча іграшка для вашої дитини - свистулька має лише один отвір, тож дитині буде нескладно начитись грати на ній елементарні мелодії. Є також отвір для мотузки, можна носити її на шиї або використовувати як прикрасу на новорічну ялинку.

Вареники традиційно ототожнюють з Місяцем, бо вони схожі на нього за формою і використовувалися нашими пращурами як жертовна їжа, присвячена богині води.

Українці вважали, що вареники мають магічне значення. Їх обов′язково готували у день, коли в господарстві селянина телилася корова або ягнилася вівця. Це повинно було забезпечити тварині міцне здоров′я та плодючість. Дівчата ворожать на варениках на Андрія, вареники як обов′язкову страву жінки несуть породіллі після пологів.

Вважалося також, що процес замішування тіста, був символом процесу творення всесвіту, його структури, де саме жінка цей всесвіт творила, як мати та прародителька, символ продовження людського роду.

Символом молодого Місяця та продовження роду є вареник на різдвяному столі.

Під час жнив прадавні українці їли вареники як ритуальну страву. Вареник не випадково за формою нагадує місяць у пору його четвертої чверті — коли вирішувалася доля врожаю. Така їжа мала надати женцям «місячної» наснаги. Під час перепочинку виконувалися жниварські пісні, наприклад ця, записана на Київщині:

Вже місяць спадає,

А краю все немає…

Ой, нумо, поспішімо,

Жнива вчасно завершімо!

Недалечко до межі,

Варенички у діжі!

Не барімося на лані —

Варенички у сметані!



Українські вареники десь так і лишилися на межі християнства та язичництва, бо в народі з ними, як уособленням нового всесвіту в мініатюрі дбайливо створеного жіночими руками, пов’язують духовне та матеріальне багатство. Саме тому символ місяця приносили подружки на другий день весілля молодій (щоб якомога швидше на світ з’явився первісток молодої сім’ї), з ними ж йшли на відвідини до породіллі, під час отелення чи ягніння домашньої худоби, вирішення долі врожаю чи жнив. Народна любов вигадливо вплела їх у християнство – суботнім сімейним ліпленням вареників з дозволом їсти у неділю після відвідування Божої служби в храмі та обов’язковим приготуванням на Святвечір.

80х45 мм, вага близько 50 г