Розкриваючи тему українського стилю в хендмейді, не можна не згадати ґердани. Вони - в числі улюблених сувенірів, які везуть іноземці з нашої країни. Традиційна прикраса донині виглядає стильно, ефектно і актуально, її можна комбінувати з різним одягом, не обмежуючись очевидними у даному випадку енто-стилем або бохо.
Ґердани - це бісерні прикраси, плетіння яких імітує ткацтво (так зване гобеленове плетіння). Зазвичай ґердан виглядає як пласке полотно-стрічка - суцільне або у вигляді окремих елементів-медальйонів, чотирьох і шестикутних, ромбовидних, скріплених рядами бісерних ниток. Крім того, по нижньому краю прикрас часто пускають бахрому з ниток бісеру з вільним краєм або у вигляді петлі. Ґердани роблять як на застібках, так і у вигляді суцільної петлі, яку надягають через голову. На Львівщині також створювали прикраси у вигляді широких комірів-пекторалей, які закривали груди.
Зазвичай на ґерданах виплітали геометричні візерунки, рідше - рослинні. Колорит, орнаменти на прикрасах перегукувалися також з мотивами і квітами традиційної вишивки, типовою для тієї чи іншої місцевості.
Гердани поширені в першу чергу на Західній Україні: Галичині, Буковині, Прикарпатті. Найсхідніші області, в яких їх можна зустріти - Волинь і Поділля. Серед іншого, плетіння бісерних прикрас є одним з традиційних народних промислів у гуцулів - там найчастіше можна зустріти чорно-червоно-білий або чорно-червоно-жовті екземпляри з геометричними візерунками.
Швидше за все, в Україну ґердани потрапили саме через Карпати - з прикордонної Угорщини. Також схожі за стилістикою і технікою виконання прикраси зустрічаються в Румунії (країна, через територію якої також проходить карпатський хребет) - їх там називають «маржеле».