Мотанка, як найцікавіша асоціація з Україною

Символи відображають народну історію, образ життя тієї чи інакшої етнічної групи і нації в цілому. У українців, як нації землеробів, такими символами були і залишаються образи, пов’язані з Сонцем, Землею та колоссям.

Чималої цікавості заслуговує символіка Трипільської культури, яка в кінці 19 століття була досліджена та остаточно сформульована археологом-дослідником Вікентієм Хвойкою.

Варто зазначити, що трипільці були матріархальним суспільством, отже на першому місці в пантеоні у них була Велика Мати, Берегиня Роду, образ якої зображувався як відкрито, у вигляді кам’яних баб, дерев’яних фігурок, глиняних фігурок, так і зашифровувався в різні переплетення геометричних фігур, які наносились на елементи одягу, глиняний посуд, а також ними оздоблювались будинки трипільців.

Ці геометричні фігури зустрічаються і зараз. Найчастіше їх можна побачити в орнаментах вишитих рушників, на вишиваних сорочках, а також на яйцях-писанках.

Мало хто знає, але Велика Мати прийшла до нас в своєму майже первозданному вигляді. І це майже забута лялька-мотанка. Саме тому ще з часів наших предків ляльки-мотанки виготовляються виключно у жіночих образах, а чоловіки, якщо і присутні, то носять більш символічний характер.

Так, лялька-мотанка, разом з вишитим рушником, вишитою сорочкою, вербою і калиною є традиційними символами України, але якщо останні чотири символи пам’ятають по всій Україні та за її межами, то ляльку-мотанку практично забули, причому «забувати» її почали ще в кінці 19 століття, коли в країну прийшла індустріальна революція і люди з сіл масово потягнулись в міста, де заводчики обіцяли їх прекрасну зарплатню, натомість вони отримували величезну зайнятість, змішувались з іншими культурними групами і поступово забували свої традиції.

Чому ж, спитаєте ви, залишилась пам’ять про рушник та вишиванку? Відповідаємо – Це був необхідний елемент повсякдення, а от духовне поступово почало забуватись, остаточна крапка була покладена радянською владою, яка, в першу чергу, хотіла знищити саме українську духовність, нитку, яка пов’язує покоління молоді з пращурами. А саме такою ниткою була лялька мотанка, яка століттями була невід’ємним атрибутом української культури. Якщо вишиті рушники і вишивані сорочки, навіть яйця-писанки ми можемо зустріти з деякими відмінностями у різних частинках світу, то лялька-мотанка є автентикою України, рисою, яка відрізняє українців від інших народів та етнічних груп.

Нагадаємо, що мотанкою ляльку називають саме через спосіб виготовлення – мотання. Для з’єднань частинок тіла використовувались вузлики, які не можна було робити на спині ляльки. Як колись, так і сьогодні кожну ляльку майстрині роблять тільки руками, тому вона унікальна. Ви ніде не знайдете двох однакових ляльок.

Перші ляльки мотанки, знайдені в Україні відносяться саме до часів Трипільської культури. Практично незмінними вони дійшли і до наших часів, хіба що трипільці ніколи не одягали своїх Великих Матерів, а українці згодом стали прикрашати їх майструючи одяг.

Всіх ляльок-мотанок об’єднують загальні риси: у мотанок яскраво виражена голова, а от риси тулубу, нуг і рук являються більш схематичними. При виготовленні використовувались і використовуються тільки природні матеріали, зокрема полотно з льону, нитки з льону, які символізували волосся. Часто для формування тулубу використовувалися або зерна злакових, найчастіше гречка, або ароматичні трави.

Лиця всіх ляльок-мотанок завжди були чистими, без очей, рота та носа. Тільки образ головної хранительниці роду, яка встановлювалась на головному місці в домі передбачав хрестове переплетіння стрічок на лиці. Також навыть лялькам-мотанкам, призначеним для дитячих ігор, ніколи не давали імен.

В культурі нашого народу лялька мотанка виступає захисницею роду, хранителькою сімейного вогнища а також провісницею доброго врожаю. Мотанок старалися якнайдовше зберігати в родині і передавати із покоління в покоління, тим самим підтримуючи древні традиції роду.

Варто сказати, що зараз мотанка, завдяки небайдужим майстриням поступово повертається в український побут. Її, найчастіше купують як сувенір закордонні туристи, оскільки бути в Україні і привезти сорочку вишиванку вже давно не є чимось винятковим – їх достатньо багато продають по всьому світу. Така ж сама ситуація і з рушником. Він менш відомий, але китайський підприємець добрався вже і до нього.

На відміну від перерахованих сувенірів, лялька-мотанка завжди є унікальною. Придбавши такий сувенір, турист завжди буде впевнений, що другої такої ляльки немає, а якщо говорити про традиції – то лялька мотанка являється майже єдиною ниточкою, яка залишилась від трипільців, тому купуючи сувенір «лялька-мотанка» - ви купуєте шматочок Трипільської культури, якій понад сім тисяч років.