Українські обереги. Дзеркальце.

Популярність бісеру відчутна в українській народній культурі XIX століття. Збережені в музейних колекціях, бісерні прикраси цієї епохи свідчать, про сформований високий ступінь розвитку технології, а орнамент і колорит цих творів відображає місцеві художні особливості. До початку XX в. прикраси з бісеру стають важливою складовою народного костюма західних областей України. В ансамблі одягу вони виконують не тільки декоративну, але виконують функції оберегів, і разом з тим виступають промовистою ознакою віку і суспільного становища людини.



З дзеркалами пов`язані прикмети. Якщо пішов з дому, але з півдороги повернувся - треба неодмінно подивитися в зеркало. Зеркало відображає, відбиває, не допускає до людини негативну енергію і таким чином є оберегом. Було прийнято вішати дзеркала на шию від псування, порчі, вроків та недоброго ока. Ця традиція збереглася на Буковині, Чернівецька обл., Україна. У цій традиції є пояснення. Молоді хлопці таким чином не тільки прикрашали себе, а й загравали з дівчатами. А дівчата завжди любили милуватися на себе в дзеркалі. Дзеркало було пишне, прикрашене геометричними орнаментами, рослинними візерунками, великими і барвистими намистинами.