Таємниці слов’янських рун: чи існували вони насправді?

Скандинавські амулети, прикраси та предмети декору з рунами дуже популярні у наш час. Але чому ми завжди просуваємо чуже та затоптуємо своє? Без сумнівів, українцям слов’янські руни сподобаються більше за скандинавські. Своє рідніше. Але про що це я? Слов’янських рун же не існує!
Офіційна наука довгий час наполягала: слов’янської писемності не було. До кирилиці та глаголиці на наших землях не існувало грамоти. Але чи можливо це?
Як відомо, у прадавнішню давнину існувало кілька порід людей: Homo erectus, неандертальці та Homo sapiens. Попри фізичні переваги двох інших видів, пережити природний відбір вдалося саме нам завдяки можливості обмінюватися інформацією. Первісні нащадки говорили та записували тексти у вигляді наскельних малюнків. Тобто, у них була писемність, а у пізніших нащадків слов’ян — ні. Невже слов’яни дурніші за первісних людей? Певно, цього хотіла комуністична партія. А чого ж хотіли слов’яни?

Рунічна політизація
На території України знаходили та продовжують знаходити елементи зброї та предмети побуту зі специфічними архаїчними рунами. Науковці вважають, що ці письмена старіші за кельтські.
Радянська влада не соромилась переписувати історію в інтересах своєї сумнівної ідеології. Так, всупереч історичним дослідженням, визначався вік міст і заперечувалося існування слов’янських рун. Через релігійну приналежність та інші незручності для комуністичних вождів, ця тема була фактично табуйованою. Втім, дослідникам дала надію «хрущовська відлига». Серед таких марновірців опинився молодий московський епіграфіст Н. В. Єнговатов. Значну увагу він приділив вивченню слов’янських рун. Результати досліджень і прямі докази він оприлюднив у пресі. Після цього вчений зазнав жорсткого цькування у публічній науковій спільноті. Авторитетні науковці не соромились у висловлюваннях. Не витримавши такий натиск, Єнговатов застрелився.
За доброю традицією радянського абсурду, один з нещадних критиків Єнговатова академік Б. А. Рибаков повністю змінив свою думку.

На користь померлого епіграфіста грають рядки, написані ще у Х ст. болгарським монахом Храбром:
«…прежде убо словене не имеху писъменъ, ну чрътами и резами чьтеху и гатааху, погани суще... потомже бог члколюбець помиловавь род чоль, посла им стго Константина философа, нарицаемого Кирила, сьтвори имь письмена й осмь.»
Згадки про дохристиянське рунічне письмо давніх слов’ян також містяться у записах арабських мореплавців. Зокрема про рунічну писемність русичів згадували такі мандрівники: Аль Массyді, Ібн Фадлан та Ібн ан-Hедім.
Але, як саме виникли слов’янські руни? Про це читайте у наступному матеріалі!

Автор: Юлія Мостова